На захист дітей від їх незаконного переміщення спрямована Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.
Зазначена Конвенція є найпоширенішим міжнародним інструментом у цій сфері адже її учасницями є вже 81 держава світу, які співпрацюють у її рамках і використовують її ефективний механізм.
Україна приєдналася до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 11 січня 2006 року, а чинності Конвенція набула 1 вересня 2006 року та 10 липня 2006 року Кабінетом Міністрів України затверджено постанову №952 про Порядок виконання на території України Конвенції про викрадення дітей.
Головним управлінням юстиції у Миколаївській області ведеться робота у напрямку виконання зазначеної Конвенції.
Цілями Конвенції є:
- захист дітей від наслідків незаконного переміщення через міжнародні кордони або незаконне утримання (найчастіше особою що переміщує дитину є один з батьків; вік дитини що підпадає під дію конвенції менше 16 років);
- забезпечення негайного повернення дитини до постійного місця проживання;
- забезпечення захисту прав доступу (захищає право дитини на контакт з обома батьками).
Після переміщення дитини з однієї держави - сторони Конвенції до іншої, особа, що позбавлена права піклування може звернутися із заявою про повернення дитини до центрального органу відповідно до Конвенції - Міністерства Юстиції за місцем постійного проживання дитини.
В Головному управлінні юстиції у Миколаївській області відповідно до цієї конвенції з початку 2008 року на розгляді перебувало 6 справ. 5 справ щодо викрадення дітей та 1 щодо забезпечення права доступу до дітей.

Якщо це можливо, розкажіть більш детально про ці справи.
Так, з 1 листопада 2006 р. конвенція набула чинності у відносинах з США. До Головного управління юстиції звернувся заявник з проханням допомогти у спілкуванні з дітьми що були вивезені до США їх матір'ю яка забороняє батькові встановлювати будь які контакти з дітьми.
Працівниками управління юстиції підготовлено заяви та пакет документів щодо забезпечення реалізації права доступу до дітей та направлено до Міністерства юстиції України для подальшого направлення компетентним органам США.
Заявнику по даній справі в Відділі з питань дітей США надано адвоката який в рамках безкоштовної правової допомоги представлятиме інтереси в суді та здійснюватиме функцію перекладача.
Разом з цим, Головним управлінням юстиції - на запит заявника підготовлено інформацію для працівника відділу з питань дітей США щодо намірів заявника згідно вимог Конвенції вирішувати справу у судовому порядку чи по можливості мирним шляхом, з метою врегулювання питань спілкування з дітьми, відвідування дітьми батька на літні канікули.
В Відділі з питань дітей Державного Департаменту США заявнику запропоновано декілька варіантів судового та позасудового вирішення справи, а також надіслано пропозиції щодо варіантів, які на думку матері можливі для спілкування батька з дітьми, що проживають в США.
Необхідно відмітити, що в процесі врегулювання між компетентними органами вказаної справи, мати дітей надала можливість батькові спілкуватися з дітьми електронною поштою. Враховуючи той факт, що спілкування між батьком та дітьми фактично відновлено, батько дітей в вересні 2010 року відкликав свою заяву щодо забезпечення права доступу до дітей.
Разом з цим, в Головному управлінні юстиції на розгляді перебувала справа про "Викрадення дитини" з Чеської Республіки та повернення її до постійного місця проживання. За цією справою до Головного управління юстиції надійшла заява громадянина Чехії про забезпечення повернення неповнолітньої дитини. Мати дитини виїхала до батьків (в Баштанський район Миколаївської області) та прийняла рішення залишитися постійно проживати на Україні.
Головним управлінням юстиції на виконання Порядку про виконання Конвенції вжито заходів щодо мирного врегулювання справи та повернення дитини добровільно:
- проведено співбесіду з матір'ю та відібрано у неї відповідні пояснення;
- здійснено запит до місцевої служби у справах неповнолітніх та отримано висновок про умови проживання дитини.
Після проведення всіх необхідних дій щодо дотримання процедури мирного врегулювання спору та з'ясувавши, що мати з дитиною відмовляється повернутися до Чехії добровільно, за дорученням заявника подано позов до суду за місцезнаходженням дитини з метою її повернення.
Справа судом розглянута та за певних об'єктивних обставин прийнято рішення відмовити в позовних вимогах та не зобов'язувати матір повертати дитину до Чехії.
Аналогічні дві справи знаходилися на контролі за заявою громадян Італії про забезпечення повернення неповнолітніх дітей, що виїхали до України з матір'ю та не повернулися на територію постійного місця проживання - до Італії.

Чи може судом України бути прийняте рішення про відмову в поверненні дитини?
За результатами розгляду цих справ судами маже бути прийнято рішення про відмову в поверненні дитини у разі якщо буде встановлено що:
- існує серйозний ризик, що через повернення дитина наражатиметься на фізичну або психічну небезпеку;
- або ж в судовому засіданні буде з'ясовано, що один з батьків, фактично, не здійснював права на піклування та утримання дитини на час її переміщення;
- а також, в разі якщо дитина заперечує проти повернення та досягла віку та ступеню зрілості, коли суд може враховувати її думку ( відповідно ЦК України - 14 років.)
Разом з цим, суд можливо відмовить в поверненні якщо будуть наявні данні про те, що дитина вже прижилася у своєму новому середовищі.

Яким чином та до кого необхідно звертатися в разі коли виникне ситуація з викраденням дитини одним з батьків та вивезенням її до іншої країни?
Фізична або юридична особа, яка має право на опіку над дитиною, може звернутися до Мін'юсту або центрального органу будь-якої держави, що є Стороною Конвенції, із заявою про сприяння поверненню дитини, незалежно від напрямку її вивезення - з-за кордону на територію України, чи з території України за кордон, та заявою про забезпечення реалізації права доступу до дитини.
У заяві про сприяння поверненню дитини та заяві про забезпечення реалізації права доступу до дитини повинна міститися вся відома заявникові інформація, яка може допомогти при встановленні місцезнаходження дитини і вирішенні питання щодо повернення її заявникові та реалізації права доступу до дитини.
До зазначених заяв додаються документи, в яких міститься інформація, що стосується порушеного питання (наприклад: засвідчена копія рішення або угоди щодо встановлення опіки чи щодо права заявника на спілкування з дитиною; довідка про стан здоров'я дитини і характеристика).
В свою чергу Мін'юст України (чи іншої договірної держави) у разі надходження заяви про сприяння поверненню дитини :
1) звертається у разі потреби до МВС, Національного центрального бюро Інтерполу та органів Держприкордонслужби з метою встановлення місцезнаходження дитини;
2) перевіряє заяву на відповідність вимогам Конвенції і вимогам, установленим законодавством відповідної іноземної держави, та надсилає її центральному органові, сприяє у разі потреби підготовці заявником документів;
3) сприяє: здійсненню перекладу заяви та необхідних документів;
4) вживає за участю центрального органу заходів для безпечного повернення дитини;
5) інформує орган Держприкордонслужби з метою забезпечення безперешкодного перетинання державного кордону дитиною та особою, що її супроводжує;
6) перевіряє у разі потреби готовність відповідної установи соціального захисту і охорони здоров'я населення України прийняти дитину.

В разі коли прийнято рішення суду про повернення дитини, в який термін родичі дитини можуть сподіватися на її повернення?

Повернення дитини повинне бути здійснене протягом двох місяців з моменту набрання законної сили рішенням суду України про повернення, а у разі примусового виконання рішення суду - в установленому законодавством порядку.

Міністерство юстиції України в обов'язковому порядку на підставі рішення суду України про повернення дитини:
1) звертається:
до компетентного органу України з метою виконання необхідних формальностей, необхідних для повернення дитини, а саме до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням дитини у разі відмови особи, у якої перебуває дитина, добровільно виконати рішення суду з виконавчим документом для відкриття в установленому порядку виконавчого провадження;
2) повідомляє заявника і центральний орган 9іноземної держави) про прийняте рішення суду, зокрема про визначені судом умови щодо реалізації права на спілкування з дитиною;
3) інформує у разі потреби про необхідність залучення установ соціального захисту і охорони здоров'я населення, іншого компетентного органу в іноземній державі для надання допомоги дитині та забезпечення захисту її прав після повернення.
4) пересвідчується у фактичному поверненні дитини.
З практики розгляду таких справ судами України можна зазначити, що в більшості таких справ батьки особисто виїжджають до країни до якої вивезли незаконно дитину з метою повернення її, а саме супроводження особисто до території постійного місця проживання.
Загалом можна відмітити, що -
Ведення роботи по справах, що стосуються викрадення дітей чи забезпечення прав доступу до дітей потребує значних зусиль фахівців управління. У цьому році має місце тенденція до зростання кількості та складності вказаних справ, робота по яким покладена на Головне управління юстиції у Миколаївській області, що в свою чергу підвищує роль міжнародно-правового співробітництва і викликає необхідність належного правового забезпечення таких справ.


Завідувач сектору виконання міжнародних
договорів України з питань правової допомоги
в цивільних, сімейних та кримінальних справах А.В.Романова

 

Всі матеріали на цьому сайті є об’єктами права інтелектуальної власності, яке захищається відповідно до законодавства.  Публікація і розповсюдження змісту матеріалів розміщених на сайті (в якій би формі та яким би технічним способом воно не здійснювалося) дозволено тільки при наявності гіперпосилання - для електронних видань, а також при наявності назви «Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області» - в паперових виданнях.

Угору