Недійсність шлюбу. Які підстави та правові наслідки визнання шлюбу недійним? роз'яснює відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКОГО районного управління юстиції у Миколаївській області

Питання. Недійсність шлюбу. Які підстави та правові наслідки визнання шлюбу недійним?
Відповідь. СК містить вичерпний перелік обставин, які слугують під¬ставами для визнання шлюбу недійсним. Аналіз їх дозволяє дійти висновку, що недійсним визнається шлюб, зареєстрова¬ний в державному органі ДРАЦС за відсутності хоча б однієї з пози¬тивних умов його укладення, або, навпаки, за наявності хоча б однієї з негативних умов укладення.
Недійсність шлюбу - це форма відмови держави від визнання укладеного шлюбу як юридично значущого акту, ви¬ражена в рішенні суду, винесеному в порядку цивільного судо-чинства у зв'язку з порушенням встановлених законом умов укладання шлюбу, що є за своєю суттю заходом захисту.
До підстав визнання шлюбу недійсним належать:
- порушення умов укладення шлюбу, передбачених статтями 22, 24-26 СК;
- наявність при укладенні шлюбу обставин, що перешкоджають його реєстрації;
- реєстрація фіктивного шлюбу.
Причому, залежно від того, які вимоги закону були порушені при укладенні шлюбу, останні поділяються на:
абсолютно недій¬сні( нікчемні);
шлюби, які визнаються недійсними за рішенням суду;
шлю¬би, які можуть бути визнані недійсними судом.
Абсолютно недійсними вважаються шлюби, які укладені всу¬переч встановленим законом перешкодам до їх укладення, а саме, шлюб:
• зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі (ч. 1 ст. 39 СК), тобто укладен¬ням такого шлюбу порушено основний принцип сімейного права - одношлюбність. У цьому випадку недійсним визнається ос¬танній шлюб, оскільки на момент його укладення особа вже пере¬бувала в іншому зареєстрованому шлюбі;
• зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою (ч. 2 ст. 39 СК), тобто порушено такий основний принцип сімейного права, як відсутність кровного споріднення;
• зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною (ч. 3 ст. 39 СК). Між тим, якщо один із подружжя внаслідок пси¬хічного розладу буде визнаний судом недієздатним після укла¬дення шлюбу, то шлюб не вважається недійсним, оскільки на мо¬мент його укладення обидва з подружжя були здорові й дієздатні. Він може бути розірваним за заявою дієздатного подружжя в орга¬нах РАЦС.
Абсолютно недійсні шлюби вважаються недійсними з момен¬ту їх реєстрації і не потребують судового рішення щодо цього.
До шлюбів, які визнаються недійсними за рішенням суду, належать шлюби, укладені без вільної згоди жінки або чоловіка (ч. 1 ст. 40 СК), а також фіктивні шлюби (ч. 2 ст. 40 СК).
Обов'язковою умовою реєстрації шлюбу є вільно і незалежно висловлене взаємне волевиявлення осіб, що одружуються, яке підтверджує їх намір створити сім'ю на підставі укладення шлю¬бу. Недотримання цієї умови тягне недійсність шлюбу. Укладення шлюбу під примусом має місце, коли згода на ук¬ладення була виражена однією з сторін під впливом фізичного та психічного насильства чи під загрозою його застосування. При¬чому примушення до одруження може виходити від одного з май¬бутнього подружжя чи від третіх осіб, що діють в його чи в своїх власних інтересах.
Згідно з ч. 2 ст. 40 СК, фіктивним визнають шлюб, укладений без наміру створити сім'ю, причому це може бути притаманним як для одного з подружжя, так і для обох. Зазвичай метою укладення фіктивного шлюбу є корисливі міркування май¬бутнього чоловіка або жінки. Наприклад, бажання одержати пра¬во на жиле приміщення, отримання певної користі тощо. Однак підставою віднесення шлюбу до фіктивного є не укладення його з корисливих мотивів, а саме відсутність в одного чи обох з под¬ружжя наміру створити сім'ю.
Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент роз¬гляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.
Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду. Відповідно до ст. 41 СК до таких шлюбів відносять шлюби, якщо вони були зареєстровані: між усиновлювачем та усинов¬леною ним дитиною; між двоюрідними братом і сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею; з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їх нащадків (ч. 3); з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не надано права на шлюб.
На відміну від ст. 40 СК, яка містить імперативну норму про обов'язковість визнання шлюбу недійсним у судовому порядку, ст. 41 СК встановлює лише можливість, а не обов'язковість цьо¬го. При цьому в ч. 2 цієї статті прямо вказується, що вирішення питання дійсності чи недійсності певного шлюбу залежить від того, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взає¬мин, а також інші обставини, що мають істотне значення. Наприк¬лад, якщо шлюб було укладено між усиновлювачем та всиновле¬ним - при скасуванні всиновлення цей шлюб визнається дійсним.
Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дру¬жини або народження дитини у шлюбі між: усиновлювачем та усиновленою ним дитиною, між двоюрідними братом і сестрою, між тіткою, дядьком та племінником, племінницею, з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.
Суд при розгляді справи про визнання шлюбу недійсним, зобо¬в'язаний своєчасно повідомити позивача і відповідача про час та місце судового розгляду, а також вжити всіх необхідних заходів для встановлення місцезнаходження відповідача. При розгляді справи про визнання шлюбу недійсним з неповнолітньою особою, до спра¬ви обов'язково має залучатися представник органів опіки та піклу¬вання. Орган опіки та піклування готує висновок про те, чи буде відповідати інтересам неповнолітньої чи недієздатної особи задово¬лення позову про визнання шлюбу недійсним.
Загальний правовий наслідок визнання шлюбу недійсним полягає в тому, що шлюб вважається таким, що ніколи не існував, а особи, що його уклали, вважаються такими, що раніше не перебували в шлюбі. У по¬дружжя не виникає жодних особистих та майнових прав, що ви¬пливають із шлюбу (ст. 45 СК). Так, не виникає права мати спільне прізвище, права на аліменти, права на частину спільного майна тощо.
Визнання шлюбу недійсним тягне за собою недійсність шлюб¬ного договору, якщо він був укладений такими особами. Такий договір стає недійсним із момен¬ту його укладення автоматично. Це пояснюється правовою при¬родою шлюбного договору, який не може існувати без шлюбу. Шлюбний договір уклада¬ється особами, які перебувають у шлюбі або мають намір укласти шлюб. В останньому випадку він вступає в силу з моменту реєстра¬ції шлюбу, тобто на нього поширюються правила щодо правочину, який укладається з відкладальною умовою. Якщо така умова не на¬стала (сторони не уклали шлюб взагалі або чинне законодавство не визнає такі відносини шлюбом), то немає підстав говорити і про наявність шлюбного договору. Його не існує, оскільки відсутній головний елемент його дійсності - шлюб. Якщо ж шлюбний дого¬вір укладено подружжям, які зареєстрували шлюб, а пізніше такий шлюб визнаний недійсним, то відповідно і шлюбний договір вважа¬тиметься таким, що не діє. Це зумовлено тим, що шлюбний договір за своєю суттю регулює тільки відносини між подружжям, визначає їх майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 93 СК України).
Але негативні наслідки застосовуються лише до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від дру¬гої сторони і (або) від органу ДРАЦС (ч. 6 ст. 45 СК).
Винятки із загального правила про правові наслідки не¬дійсності шлюбу передбачені ст. 46 СК та стосуються добросовіс¬ного чоловіка чи дружини. Добросовісним чоловіком або дружи¬ною є та особа, що не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу (про недієздатність або про недосягнення іншим шлюбного віку тощо). Добросовісність чоловіка чи дружини вста¬новлюється в судовому порядку.
Відповідно до ст. 46 СК добросовісна особа (чоловік чи жінка) має право: на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя; на проживання в жилому приміщенні, в яке вона поселилася в зв'язку з недійсним шлю¬бом; на аліменти відповідно до закону (статті 75, 84, 86 та 88 СК); на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.
Визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, наро¬джених у такому шлюбі (ст. 47 СК). Отже, батьком дитини ви¬знається чоловік матері, а діти, народжені в такому шлюбі, пере¬бувають у встановленій спорідненості з обома батьками. Якщо дитина народиться під час шлюбу чи протягом десяти місяців після визнання його недійсним, то щодо такої дитини зберігається презумпція батьківства чоловіка. Якщо ж сторони уклали фіктивний шлюб і діяли без наміру створи¬ти сім'ю та у фактичні шлюбні стосунки не вступали, то особа, яка записана батьком дитини, має право оспорювати своє батьківство на загальних підставах.
Для повного завершення процедури щодо визнання шлюбу не¬дійсним необхідно анулювати актовий запис і видане свідоцтво про шлюб.

 

 

Всі матеріали на цьому сайті є об’єктами права інтелектуальної власності, яке захищається відповідно до законодавства.  Публікація і розповсюдження змісту матеріалів розміщених на сайті (в якій би формі та яким би технічним способом воно не здійснювалося) дозволено тільки при наявності гіперпосилання - для електронних видань, а також при наявності назви «Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області» - в паперових виданнях.

Угору