Місце відкриття та строки  прийняття  спадщини

 

         У відповідності до статті 1221 Цивільного кодексу України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця  .

       Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна.

   Під «місцем відкриття спадщини» мається на увазі не «місце», як точка на місцевості, конкретне помешкання, дім, вулиця і т.п., а певний населений пункт (місто, село тощо).

     Місце відкриття спадщини може не співпадати з місцем смерті спадкодавця, якщо він помер не у місці свого постійного проживання (наприклад, під час перебування у відрядженні, санаторії, місцях позбавлення волі). У цих випадках місцем відкриття спадщини визнається той населений пункт, де громадянин постійно проживав до виїзду. Так, місцем постійного проживання студентів, військовослужбовців строкової служби, осіб, позбавлених волі вважається місто, село, селище тощо, у якому вони постійно проживали до навчання, призову на військову або альтернативну службу, присуду про покарання у вигляді позбавлення волі. Проте у випадку смерті громадянина, що постійно проживав у будинку для осіб похилого віку та інвалідів, місцем відкриття спадщини вважається місце, де знаходиться ця установа.

     Місцем проживання малолітніх або осіб,що перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків, усиновителів, опікунів.

    Стосовно громадян України, які постійно проживали за кордоном, місцем відкриття спадщини буде країна, де вони постійно проживали. Свідоцтво про право на спадщину в такому випадку видається консульською установою або дипломатичним представництвом України (крім випадків, коли держава, де постійно проживав померлий, має на це виключну компетенцію). Щодо громадян України, які тимчасово проживали за кордоном і померли там, місцем відкриття спадщини буде їхнє останнє місце проживання в Україні до виїзду за кордон.

      На практиці  зустрічаються випадки, коли місце проживання спадкодавця невідоме.            

     Наприклад, якщо особа часто переїжджає з одного місця проживання до іншого, інколи неможливо визначити місце його проживання. У таких випадках місцем відкриття спадщини вважається місце, де знаходиться нерухоме майно або основна його частина. Це може бути місто, де громадянин мав квартиру; село, в якому знаходиться земля, що належить спадкодавцю на праві приватної власності тощо. Якщо ж спадкодавець мав одночасно декілька квартир, будинків, земельних ділянок і т.п., що знаходилися у різних населених пунктах, то місце відкриття спадщини визначається з урахуванням вартості цього нерухомого майна. Де знаходиться майно більшої вартості, то місцем відкриття спадщини вважається те місце, де знаходиться основна частина рухомого майна.

      Місце відкриття спадщини належить підтвердити відповідними документами. Це можуть бути: свідоцтво органів РАЦС про смерть спадкодавця, якщо його останнє місце проживання і місце смерті збігаються; довідки житлово-експлуатаційної організації, довідки сільських рад про останнє місце проживання померлого тощо.

     Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місце відкриття спадщини підтверджується довідкою виконкому місцевих рад про місцезнаходження спадкового майна чи його частини.

     У відповідності до норм Цивільного законодавства, а саме ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Моментом відкриття спадщини є момент смерті спадкодавця.

       З моменту смерті починає спливати шестимісячний строк для прийняття спадщини. Виключенням із цього є положення ст. 1268 ЦК України ,частина 3 якої передбачає, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини ( на момент смерті) , вважається таким, що прийняв спадщину , навіть якщо протягом шестимісячного строку він не подав заяву про прийняття спадщини. Підтвердженням факту сумісного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем може бути відмітка в паспорті про реєстрацію проживання спадкоємця та довідка про останнє постійне місце проживання та прописки померлого та склад його сім”ї органів місцевого самоврядування.

      Особи , які не бажають приймати спадщину, але постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини повинні у встановлений законом шестимісячний строк подати нотаріусу по місцю відкриття спадщини заяву про відмову від спадщини.

      З метою захисту прав малолітніх ( до 14 років) , неповнолітніх ( від 14 до 18 років) та недієздатних осіб законом передбачено, що вказана категорія осіб вважається такими , що прийняли спадщину незалежно від сумісного проживання із спадкодавцем. Для відмови представників вказаних осіб від спадщини необхідна згода органів опіки та піклування. Орган опіки і піклування виносить розпорядження, розглянувши заяву про згоду на  відмову від спадщини та вирішує питання, чи не буде ця відмова обмежувати інтереси малолітніх , неповнолітніх дітей та недієздатних осіб.

     Якщо в силу поважних причин спадкоємець пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини, суд може визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини.

     Також спадкоємець який не прийняв спадщину ( тобто не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у 6-ний строк), може звернутись до спадкоємців, які вже подали заяву про прийняття спадщини , або  прийняли спадщину в силу ч. 3 ст.1268 ЦК України ( проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини)  з проханням надати йому письмову згоду на включення його до кола спадкоємців, що отримають спадщину.

 

   Завідувач  Кривоозерською

державною нотаріальною конторою                                      Н.І.Шинкарук

 

 

Угору