Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їхобтяжень

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їхобтяжень (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав).

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація покликана забезпечити охорону та захист прав та законних інтересів власників, користувачів нерухомого майна шляхом створення додаткових гарантій для них.

Державна реєстрація прав зводить до мінімуму можливість недобросовісних осіб реєструвати на себе права, які їм не належать, а тому створює перешкоди для проведення незаконних операцій з нерухомістю.

Лише зареєстровані права мають юридичну силу перед іншими (третіми) особами, а зареєструвати за собою права на нерухомість може лише особа, якій вони належать згідно з дійсними документами, які відповідають вимогам законодавства.

 

Які речові права на нерухоме майно, їх обтяження підлягають державній реєстрації?

 Обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно*:

1.      право власності;

2.      право володіння;

3.      право користування (сервітут);

4.      право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

5.      право забудови земельної ділянки (суперфіцій);

6.      право господарського відання;

7.      право оперативного управління;

8.      право постійного користування та право оренди земельної ділянки;

9.      право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами;

10.  іпотека;

11.  довірче управління майном;

12.  інші речові права відповідно до закону;

обтяження речових прав на нерухоме майно:

1.      податкова застава, предметом якої є нерухоме майно;

2.      інші обтяження.

*Під нерухомим майном речові права на яке підлягають державній реєстрації розуміються:

1.      земельні ділянки;

2.      підприємство як єдиний майновий комплекс;

3.      житловий будинок;

4.      будівля, споруда або їх окремі частини;

5.      квартира;

6.      житлове та нежитлове приміщення.

Чи обов’язковою є державна реєстрація прав?

 Державна реєстрація прав є обов’язковою, оскільки відповідно до Цивільного кодексу України (статті 331 та 334) та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 3) права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Увага! Виключення складає право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами. Відповідно до статті 794 Цивільного кодексу України в редакції від 01.01.2013 таке право підлягає державній реєстрації, якщо договір найму або оренди за яким воно виникає укладається на строк не менш як три роки.

 

Для проведення державної реєстрації прав особа обов’язково подає:

·          

o        заяву встановленої форми;

o        копію документа, що посвідчує особу заявника (паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє);

o        копію реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків (ідентифікаційний код) (крім випадків, коли особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України);

o        документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав (квитанція);

o        документ про сплату державного мита (квитанція) (крім випадків, коли особа звільнена від сплати державного мита);

o        документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу, дарування, рішення суду, свідоцтво тощо);

Якщо документи подає представник власника, користувача додатково до вище перелічених документів подаються:

·          

o        копія документа, що підтверджує повноваження представника (копія довіреності або іншого документа, що посвідчує відносини представництва);

o        копію документа, що посвідчує особу власника, користувача (паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє);

o        копію реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків власника, користувача (ідентифікаційний код) (крім випадків, коли особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України);

У результаті прийняття заяви про державну реєстрацію заявнику видається карта прийому відповідної заяви.

Картка прийому заяви про державну реєстрацію містить відомості про дату і час подачі заяви, її реєстраційний номер, а також перелік документів, які подавалися заявником.

У ході розгляду заяви про державну реєстрацію державний реєстратор, нотаріус встановлює наявність обставин, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, за наявності яких приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, рішення про зупинення державної реєстрації прав або рішення про відмову в проведенні реєстрації прав про що обов’язково повідомляє заявника в письмовій формі.

Якщо ж реєстрацію буде проведено, то заявник зможе отримати необхідні документи у встановлений законом строк в місці, куди вони подавалися для проведення державної реєстрації або отримати поштою

Угору