Підстави для звільнення стягувачів від сплати авансового внеску

 

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за № 2404-VIII (далі – Закон), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За умовами ч. 1 ст. 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Водночас, вказаною статтею визначено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру – у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника-фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника-юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про:

Ø  стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;

Ø  обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

Ø  відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;

Ø  стягнення аліментів;

Ø  відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Слід зазначити, що у випадку, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим – це є підставою для повернення виконавчого документу без прийняття на виконання.

Звертаємо Вашу увагу! Статтею 26 Закону визначено не лише перелік осіб, а й категорії рішень, по яких авансовий внесок не сплачується такому разі стягувач повинен додати до заяви про відкриття виконавчого провадження копії документів, які звільняють його від сплати авансового внеску).

Таким чином, вичерпний перелік осіб, органів та категорій, які звільняються від сплати авансового внеску визначено ч. 3 ст. 26 Закону, до яких, серед іншого, віднесено органи державної влади.

Варто звернути увагу, що, виходячи з аналізу положень Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування за своєю політико-правовою природою не є органами державної влади, а є представницькими органами місцевого самоврядування, а тому не  звільняються від сплати авансового внеску.

При визначенні розміру авансового внеску за судовими рішеннями про забезпечення позову доречно врахувати, що оскільки резолютивна частина такого судового рішення не передбачає наявність суми, яка підлягає стягненню, -  за такою категорією виконавчих документів стягується авансовий внесок – у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника-фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника-юридичної особи.

При надходженні виконавчих документів, за якими обов’язок стягнення є солідарним, авансовий внесок сплачується стягувачем по кожному виконавчому документу у встановленому ч. 2 ст. 26 Закону розмірі.

Крім того вважаємо за необхідне направити копію постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 по справі № 805/1282/17-а до відома та врахування в роботі.

 

 

Угору