ЦІКАВО ЗНАТИ!!!
ПРО СУДОВУ ПРАКТИКУ У СПРАВАХ ПРО ОСПОРЮВАННЯ БАТЬКІВСТВА (МАТЕРИНСТВА)

 

Відповідно до статей 213,215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують
заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах ДРАЦС (прізвище, ім'я та по
батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст.
212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх
прийняття чи відхилення.
У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст.
146 ЦПК може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.
Слід звернути увагу на те, що у судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою
(статті 122, 124 СКУ, так і тоді, коли при державній реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу,
яка не перебувала у шлюбі з матір'ю дитини (статті 126, 127 СКУ).
Також слід ураховувати той факт, що відповідно до ст. 136 СКУ оспорювання батьківства можливе тільки після державної реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в
разі її смерті не допускається.
Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СКУ), - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СКУ), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка
як батька дитини.
Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення
оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.
При цьому, відповідні вимоги жінки суд може задовольнити лише за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство.
Особа, яка в момент реєстрації її батьком дитини знала, що не є таким, а
також особа, котра дала згоду на штучне запліднення своєї дружини, не мають права оспорювати батьківство.
Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено, а для вимог жінки про виключення з цього запису
відомостей про її чоловіка як батька позовна давність становить один рік і її перебіг починається з дня державної реєстрації народження дитини.
Статтею 137 СКУ передбачено можливість оспорювання батьківства й після смерті особи, записаної батьком дитини. Якщо така особа померла до народження дитини, оспорити
батьківство мають право спадкоємці цієї особи за умови подання нею за життя заяви нотаріусу про невизнання свого батьківства. У разі настання смерті особи після оспорення нею свого батьківства в суді
її спадкоємці можуть підтримати позовну заяву відповідно до положень ст. 37 ЦПК про процесуальне правонаступництво в цивільних справах. Коли ж померла особа не знала про те, що її
записано батьком дитини, оспорити батьківство вправі її спадкоємці першої черги за законом, названі у ст. 1261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК): дружина, батьки й діти.
У зазначених випадках батьківство оспорюється шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про померлу особу як батька з актового запису про народження дитини. Для цих вимог
позовну давність не встановлено.

Згідно зі ст. 139 СКУ суд вирішує спори про материнство або за позовом жінки, яка в Книзі реєстрації народжень записана матір'ю дитини, - про виключення відомостей про неї як матір з актового запису про народження дитини, або за позовом жінки, яка вважає себе матір'ю дитини, - про визнання її материнства і внесення змін до актового запису про народження дитини, в якому записано матір'ю іншу жінку. У разі народження дитини в результаті імплантації зародка, зачатого подружжям, в організм іншої жінки або зародка, зачатого чоловіком, який
перебуває у шлюбі та іншою жінкою, - в організм його дружини (частини 2, 3 ст. 123 СКУ) материнство оспорено бути не може.
Предметом доказування у цих справах є відповідно відсутність кровної спорідненості між дитиною і жінкою, записаною як матір в актовому записі про народження дитини, та наявність такої
спорідненості між дитиною й жінкою, яка вважає себе її матір'ю.
Для вимог про оспорювання материнства жінкою, котра записана як матір дитини, позовної давності не встановлено, а для вимог жінки про визнання її материнства позовна давність становить один
рік і її перебіг починається із дня, коли жінка дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини.

 

Арбузинський районний відділ ДРАЦС
ГТУЮ у Миколаївській області

 

Угору