Короткі відомості про державну символіку Державний прапор - одна з офіційних емблем держави, яка символізує її суверенітет і яку затверджено Постановою Верховної Ради України від 28 січня 1992 року №2067 - ХІІ. У серпні 2004 року президент Леонід Кучма підписав указ №987/2004 «Про День Державного Прапора України». Цим Указом на «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» встановлено в Україні свято – День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня. Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3. Значення синього та жовтого кольорів на прапорі можна трактувати як поєднання чистого, мирного безхмарного неба, що простягнулося над жовтим кольором хлібного лану - символу мирної праці і достатку, це поєднання символів життя Золотого Сонця у Синьому Космосі. Нині Державний Прапор постійно майорить на будинках Президії Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, його представництв в областях і районах, Кабінету Міністрів України, місцевих Рад народних депутатів, у святкові дні - на будинках міністерств і відомств, інших державних і громадських організацій, установ та закладів. Синьо-жовтий Державний Прапор України піднімається під час офіційних церемоній, при відкритті міжнародних конференцій, врученні міжнародних спортивних призів Державний Прапор України піднімається на щоглі в супроводі Державного Гімну України. Він символ міцності й незалежності держави Україна, покликаний пробуджувати в її громадян національну гордість і патріотичні почуття. Склалися певні традиції та правила щодо використання державного прапора, на основні з яких ми звертаємо увагу: • Державний Прапор України при вивішуванні серед інших прапорів має займати перше, найпочесніше місце. Він вивішується або вище за всі інші, або у фронті інших прапорів займає правий геральдичний бік; • на зібраннях, у приміщеннях Державний Прапор України розташовується на естакаді (подіумі) з правого боку від промовця; коли ж прапор виставляється з боку аудиторії, то займає правий геральдичний бік; • у процесіях Державний Прапор України треба нести попереду інших прапорів або праворуч від них, держак тримати завжди вертикально; • Державний Прапор України ні перед ким не опускається вниз. Не можна ним салютувати. Не можна схиляти його перед якоюсь особою чи предметом; • при вивішуванні Державний Прапор України не повинен торкатися землі, підлоги. Не можна вивішувати прапор у перевернутому вигляді верхом униз. Не можна виставляти брудного або ушкодженого прапора; • Державний Прапор України не можна вживати як прикрасу чи декорацію. З цією метою використовувати барви державного прапора лише у випадку державних чи національних свят, при державних урочистостях тощо; • на Державному Прапорі України не можна розміщувати предмети, емблеми, прикраси, малювати чи чіпляти літери, монограми, цифри, герби, не прийнято оздоблювати його бахромою та китицями. Не можна вивішувати ніяких реклам та оголошень на держаку чи щоглі державного прапора або під ним; • прапор, стяг, спущені напівстежка (півщогли), символічно означають жалобу Державний герб - офіційна емблема держави, зображена на прапорах, грошових знаках, печатках, деяких офіційних документах тощо. Герб держави України - тризуб - символізує мир і творчу працю, спорідненість поколінь; він є продовженням глибинних історичних геральдичних традицій українського народу. Українська національна й державна символіка має давню і складну історію. Найдавніші археологічні знахідки тризуба на українських землях походять з першого століття нашої ери. Він міг бути символом тогочасного племені чи перстом родової влади. Впродовж століть у тризубі органічно поєднувались язичницькі й християнські символи, він уособлював не лише знак князівської адміністрації, а й почав нести державне, національне, релігійне та ідеологічне навантаження. Найперші спогади про тризуб на території України датовані першим століттям нашої ери у Боспорському царстві, що знаходилося на Керченському півострові. Трохи пізніше, у VI-VIII століттях цей знак можна зустріти серед археологічних знахідок на Полтавщині, Київщині. Зображення тризуба, яке дуже мало відрізняється від офіційно прийнятого герба Української Народної Республіки (1918 p.), відноситься до Х-ХІ століть, часів князювання у Києві Володимира Великого (980-1015 p.p.), зображення було успадковане ним від предків. Знак у формі тризуба був на срібних монетах князя Володимира, його синів Святослава і Ярослава Мудрого. Він є у гербі Анни Ярославівни -королеви Франції. Аналогічне клеймо має і цегла, яка знайдена на розкопках Десятинної церкви у Києві. Тризуб зустрічається і на трапецієподібних підставках, виявлених під час археологічних розкопок у Новгороді, причому зображення на одній з них у всіх деталях збігається з зображенням срібних монет Володимира. Крім того, підвіски зі знаком тризуба й ускладненим малюнком знайдено (по одній): у Києві, Бєлгороді, Рюриковому городищі, у Новгороді. Проте однієї думки щодо значення тризуба вчені не мають. Імовірно, він був знаком князівської влади Рюриковичів. Існує думка про скандинавське походження знаку, а підвіски з тризубом могли бути знаками князівської адміністрації, за типом татарських пайдзе. Деякі вчені припускають, що вони були печатками дипломатичних і зовнішньоторговельних представників Київської Русі у відносинах з Візантією та іншими державами. Гербові відзнаки знаходили також на печатках галицьких бояр. Символіку із зображенням тризуба в 20-х-40-х роках XX століття використовували різні політичні угруповання Західної України. Враховуючи давні геральдичні історичні традиції українського народу, глибинний зміст, який вкладався в символ тризуба, його шанування в Україні протягом багатьох століть, Верховна Рада України як найвищий законодавчий орган держави своєю Постановою від 19 лютого 1992 року "Про Державний герб України" затвердила тризуб як малий Державний Герб України, вважаючи його головним елементом великого Державного Герба України. Тризуб офіційно став емблемою нашої держави. Гімн "Ще не вмерла Україна" затверджено Законом України від 6 березня 2003 року Про Державний Гімн України, Стаття 1. Державному гімну належить значна роль у громадсько-політичному житті як засобу масової агітації, як сили, що мобілізує, організує, підносить національний дух. Текст Гімну "Ще не вмерла Україна" написав визначний вчений, поет і громадський діяч Павло Чубинський (1839-1884 pp.), музику - видатний західноукраїнський композитор і диригент Михайло Вербицький (1815-1870 pp.). Згідно Закону необхідно виконувати гімн зі словами першого куплету та приспіву в такій редакції: «Ще не вмерла України і слава, і воля, Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля. Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці. Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Приспів: Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду». Гімн "Ще не вмерла Україна" поряд з Гербом держави - тризубом і синьо-жовтим прапором - є офіційними символами держави. За своїм змістом він є відображенням ідей боротьби за національну незалежність і спрямований на виховання у студентів патріотизму, поваги до своєї Вітчизни, її героїчної історії, готовності до самопожертви в ім'я України.

Угору