Не дивлячись на цей поважний вік, норми, якій в ній закріплені не втрачають актуальності і сьогодні. Про це говорили сьогодні в Регіональному центрі з надання безоплатної правової допомоги у Миколаївській області під час засідання круглого столу.

За словами начальника Миколаївської юстиції Романа Возняка, права людини шануються в першу чергу тому, що їх визнає суспільство, а не лише тому, що їх проголошують уряди. Тому боротися за права і свободи людини необхідно завжди, попри будь-які негаразди: чи йдеться про незаконно заарештованого журналіста, малозабезпечену сім’ю, у якої намагаються відібрати останнє, чи українських моряків, що потрапили у піратський полон. Треба займати активну громадянську позицію, бути небайдужим до долі іншої людини і своєї країни.

Відзначимо, що Загальна декларація була прийнята 10 грудня 1948 року у вигляді резолюції Генеральної Асамблеї ООН, закріплені в ній норми мають рекомендаційний характер. Тобто, вони бажані, але не обов’язкові для держав – членів ООН. Але все ж, оцінюючи юридичне значення і силу положень Декларації, слід зазначити, що саме проголошені в Загальній декларації основні права і свободи розглядаються сьогодні більшістю країн як юридично обов’язкові договірні норми. На Декларацію часто посилаються при тлумаченні національного законодавства з прав людини, а також у судовій практиці. Вміщені в Декларації принципи і норми постійно розвиваються і уточнюються у процесі укладення нових міжнародних угод. Завдяки міжнародному визнанню норм Загальної декларації в конституціях більше ніж 120 країн світу перелік, зміст і припустимі обмеження прав і свобод, які містяться в Декларації, перетворилися на загальновизнані звичаєві норми міжнародного права, тобто на міжнародні стандарти прав людини, яких мають дотримуватися всі країни світу.

Угору
Попередження

На сайті ведуться технічні роботи.

Вибачте за тимчасові незручності.

В найближчий час робота сайта буде повністю відновлена